Золотой Горшок. Сказка

Забавно читать сказки, никогда бы не подумала, что возлюбленную можно представить змейкой в бузине. Немного жалко было Веронику, хоть и мечтавшую больше стать женой придворного советника, чем самого Ансельма, но за что он полюбил первую и не полюбил вторую, ведь у той и у той были голубе глазки ) А так...всё таки Гофман немного нагромождает свой слог и самой сказочностью в том числе ) Обычный ребенок , наверно, заскучал бы и потерял нить повествования

В последнее время как-то много меня стало (и будет) связывать со сказкой, но данная сказка Гофмана, на мой взгляд, совершенно самобытная. Хотя едва ли это сказка, которую многие дети хотели бы слушать на ночь. В день Вознесения студент Ансельм повстречался со змейкой (будем называть её Серпантиной). После встречи какое-то неведомое чувство — он сам не знал, было ли это блаженство, была ли это скорбь, — судорожно сжимало его грудь.Ну, ничего удивительного, «поскольку грусть всегда соседствует с любовью» (виват, Булат). Но за любое счастье нужно бороться, поэтому не так-то просто Ансельму быть (а затем и «жить долго и счастливо») со своей возлюбленной (особенно когда она змейка – напоминаю)) Ансельма предупреждали: ты только верь в Серпантину, будь ей верен – и тогда обретёшь счастье. «Верую, ибо абсурдно»? И да, и нет. Не вынесла душа поэта – голубоглазая Вероника занимает свою нишу в сердце нашего студента. Лишившись веры, Ансельм попадает в стеклянную банку (метафорично?). В банке нет полёта мысли. Братья по несчастью (примечательно, что они-то себя считают счастливцами) делятся своим расписанием:Мы теперь каждый день ходим к Иозефу или в другие трактиры, наслаждаемся крепким пивом, глазеем на девчонок, поем, как настоящие студенты, «Gaudeamus igitur…» — и благодушествуем"…Раньше люди
Смотрели - и не видели, и, слыша, - не слышали,
В каких-то грезах – снах влачили жизнь".Но наш Ансельм не таков. Можно сказать, что его банка взорвалась)) Нравственный победить воссоединяется с Серпантиной и получает золотой горшок. Вот каким смыслом Гофман наделял этот золотой горшок – понять не могу. В начале сказки говорилось, что во снах Ансельм видел специес-талеры и слышал их приятный звон, но как-то слишком пошло для романтизма употреблять «золотой» в этом смысле)) Может быть, это кладезь чудес, любви и всего самого светлого? Или как кубок победителю? P.s. а это был телепроект Дом-6 – «Убей свою свЕкЛовь».

Фантастичний і водночас реальний, так би мовити, двоплановий світ німецького письменника, представника романтизму Ернста Теодора Амадея Гофмана, був створений за допомогою романтичного гротеску. Загалом, використання гротеску є дуже популярним у літературі епохи Романтизму. Це невимушене поєднання мотивів, образів та гра з ними, балансування або повне ігнорування між раціо та зовнішньою правдоподібністю.
Контрастність – ось що важливо зауважити, аналізуючи твір Ернста Гофмана «Золотий горнець». З перших сторінок в реальність невимушено вривається образ старої, яка проклинає студента, саме тут світ починає будуватися за рахунок деформації зовнішньої пластики реальності.
Цей світ одночасно іронічний і містично жахливий: світ персонажів, що вміють змінювати своє обличчя, таких як архіваріус Ліндхорст, який з’являється перед читачем то птахом, то іскрою, то кімнатною рослиною. Неймовірні речі постають перед героєм зненацька: «Раптом бронзова особа скривилася й оскалилася в огидну посмішку й страшно заблищала променями металевих очей. Ах! Це була яблучна торговка від Чорних воріт».
Світи у творах Е. Т. А. Гофмана не тільки поляризовані, але й зведені. Ієрарх першого, маг Саламандр, виступає й адептом звичайного світу. Тому для Ансельма усвідомлення чарівної каліграфії під керівництвом Ліндхорста не тільки можливе й манить у чарівний світ, де він знайомиться з дочкою архіваріуса-чарівника Серпентиною, а й сприяє соціальному піднесенню у світі звичайному. Він пов’язаний із чарівним. Зростання Анзельма відбувалося у двох напрямках (альтернатива просвітницькому “вихованню почуттів”), це слугує поверненню світу до чарівних джерел і наповненню його життєвої сили.
Чорний кіт служить відьмі в “Золотому горнці”. Але виявляється, що кіт “освічений парубок гарного виховання”. Сенс гротескної метаморфози полягає у тому, що, молоді освічені люди у тодішньому суспільстві служать “чорним” справам, примкнувши до спільноти, членів якої поєднують інтерес до алхімії. У цьому натяк на бажання молоді підгледіти таємницю, опанувати потойбічне знання, мати змогу впливати на земні долі, змусити надприродні сили служити собі.
Варто зазначити, що перехід від реального до фантастичного будується у більшості випадків через природу: студент бачить чарівних змійок та закохується в одну з них саме у бузині, потім, бачить ті ж чудеса і у воді, плаваючи разом з доньками свого проректора Паульмана. Для романтика спілкування з природою – одне з ключових у його бутті. Гуляючи лісом, долиною, біля озер та рік, романтик знаходиться у стані гармонії з тілесним та моральним, з “раціо” та “емоціо”. На мою думку, варто приділити увагу останнім вказаним пунктам, які грають важливу роль у двоплановій побудові світу. Анзельм, саме сидячи з розпачу під бузковим кущем, почув дивовижне дзеленчання срібних дзвоників, зустрів змійок, в той момент він повністю віддавця своєму “емоціо”, та знівелював “раціо”. Таке ігнорування відкриває герою новий фантастичний світ. Але, досить лиш заговорити з студентом, достукатись до його “раціо”, як він раптово повертається у реальний світ, абсолютно розгубленим від побаченого.
Образ горнця з повісті це “людський” образ; де сфокусовано уявлення про природні процеси травлення (тілесність). Лілія, що виросла в золотому горнці постає як втілення краси, як спроба втілення романтичного ідеалу –друга опозиція цього гротескного образу, протиставлена першій (духовність).
Романтичний образ у творі може існувати тільки за межами емпіричного світу, за межами бачення, а здатен на це тільки Анзельм, який під кінець повісті опинився у чудесному світі поезії, Антлантиді.

Сначала было скучновато читать после "Крошки Цахеса", старые герои стали уже родными, а новые были какие-то странные. Но потом увлекло даже больше, такая интрига - я не сразу разобралась, кто положительный герой, а кто отрицательный, и позволила старой ведьме обмануть себя. Вот эта новелла уже более сказочная.

В наиболее впечатлительном возрасте детства и юношества нужно читать сказки. Они наполняют особой атмосферой приключений, незнающей пределов фантазии автора, погружают в мир, где все возможно. Единственный закон - правда и справедливость всегда восторжествует. Пусть какие бы злоключения не происходили, враги будут повержены, а герои награждены. И в этом есть мораль, которая запоминается и принимается безоговорочно и с полной верой.
Я не помню всех подробностей, но при упоминании названия "Золотой горшок" чувствую теплоту и вспонимаю очень очень приятные впечатления.

Прекрасное произведение. Иносказательная сказка о любви, вере, пробуждении души, о красоте, о внутренней борьбе добра и зла. Конечно, чтобы лучше понять автора, стоит прочитать анализ книги. Перевод немного смутил.